«Орфей. Еврідіка. Гермес» як модерністський поетичний міф початку ХХ
століття.
Мета: систематизувати і поглибити
знання учнів про життєвий і творчий шлях Р.М.Рільке; працювати над розвитком
навичок читання та аналізу поетичного твору; виховувати естетичний смак,
інтерес до поетичних творів.
Обладнання: портрет Р.М.Рільке,
малюнки учнів, ілюстрації церков України.
Тип уроку: урок вивчення нового
матеріалу.
Епіграф до уроку: За його художнім часом
звіряли годинники інші поети.
Б. Пастернак
Хід уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Учениця читає вірш М.Дудіна «Без вороття».
Все
починається на кручі,
У поєдинку двох начал,
Де сиві хвилі, ніби тучі,
Летять на кам’яний причал.
Знов давній парус рветься з місця,
Щоб не спинятися ніде.
І невідомість, як невіста,
Усміхнено обручку жде.
І вже од вогнища домівки
На несходимі рубежі
Зове надією мандрівка,
Мов співом кревної душі.
Світ супокою – мов неволя.
Тож буруном проклався слід –
Знімає руки з весел доля.
І починається політ.
Летим орбітою крутою
За міжпланетне сповиття…
І бранцям подорожі тої
Нема й не буде вороття!
ІІІ. Оголошення теми і мети уроку.
ІV. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу.
Вчитель: Діти, сьогодні ми з вами
будемо подорожувати багато разом з Р.М.Рільке, познайомимося із його життям і
творчістю, з його мріями і сподіваннями.
Подивіться на портрет поета.
Микола Бажан у «Варіаціях на тему Рільке» на портрет поета зібрав воду,
землю, траву – те, що було дорогим для нього. Обличчя поета – одухотворений
образ землі. І в цьому поєднанні – запорука безсмертя поета і знайдений голос
без’язикої природи.
Очі – як вода беззвучна в
ополонці.
Губи – репані, немов кора землі.
Лоб – як пагорб, вицвілий на
сонці.
Чуб – як сивина на ковилі.
«Хто ж ти все-таки, Райнер?» - запитувала М.Цвєтаєва у листі 1926 року. І
відповіла: «Не німець, хоча – ціла Німеччина! Не чех, хоча народився у Чехії…
не австрієць, тому що Австрія була, а ти – будеш! Ну хіба ж не чудово? У тебе –
нема батьківщини!»
-Хто ж він такий австрійський поет Рільке?
Де ж його батьківщина? То ж в подорож…
Виступи учнів – літераторів про життєвий і творчий шлях Рільке.
-Життєвий шлях Р.М.Рільке.
-Особливості художнього світу поета.
-Повідомлення про вплив на Рільке Лу Андреас – Саломе.
-Перебування Рільке на Україні та в Росії.
-Повідомлення про вчення орфіків на тему Орфея у Овдія та
Вергілія.
Райнер Марія Рільке
(повне ім’я, дане при хрещенні, – Рене Карл Вільгельм Йозеф Марія Рільке)
народився 4 грудня 1875 року у Празі у родині дрібного службовця.
Батько поета – Йозеф
Рільке – розпочинав з військової кар’єри, але був змушений піти у відставку так
і не дослужившись навіть до офіцерського чину. Після цієї невдачі йому
залишалося вдовольнитися посадою скромного службовця на залізниці.
Мати – Софі Єнц –
походила із заможної буржуазної родини. Коли Райнеру було 9 років мати покинула
батька – невдаху. Психологічна драма підірвала слабке здоров’я хлопчика, що ріс
тихим і непримітним, надзвичайно скромним і сором’язливим. Взаємини батька,
матері і сина стали предметом змалювання в ранніх новелах. У листах він досить
різко і навіть грубо відгукувався про матір, а в новелах образ жінки – матері,
навпаки, ідеалізував.
Батько мріяв, що син
стане військовим, тому відіслав його до військової школи. П’ять років
перебування у кадетському корпусі Рільке згодом називатиме найстрашнішим
періодом свого життя. Йому було майже 50 років, коли в одному з листів він
напише: «Ізоляція учнів у тих суворих виправних будинках (навчальні військові–заклади)
була такою повною, що я не знав ні книжок, корисних і відповідальних моєму
вікові, ані крихти реального життя …повернення додому…призвело лише до
розгубленості і прикрощів. »
У 1895 році Рільке –
студент філологічного факультету Празького університету, слухає лекції з
філології та мистецтвознавства у Мюнхені й Берліні. Поетичний талант проявився
досить рано. У 19 років виходить перша збірка поета «Життя й пісні»,
«Подорожник», «Жертви ларам», «Вінчаний піснями», «Свят – вечір».
Заведено поділяти
життєвий і творчий шлях Рільке на 3 періоди:
І період – празький (1894
– 1905 р.р.)
ІІ період – паризький,
роки подорожей (1905 – 1913 р.р.)
ІІІ період – «поет
високої самотності» (1919 – 1926 р.р.).
Усе життя Рільке
мандрував світом. «Спочатку він з жадібною цікавістю вдивляється у світ, пізнає
Західну Європу, потім вчиться у Родена мистецтву узагальнення, пластичного
вираження емоцій, думок, цілих духовних сфер; Вивчає Париж. Нарешті, переживши
Першу світову війну, приголомшений, усамітнюється, напружено вдивляється у
видиме, щоб узріти, що за ним,» - так пише Олексій Попов про творчий шлях
поета.
Можна скласти таку
хронологію подорожей Рільке:
1898 р. – подорож до
Франції.
1899 р. ,1900 р.– подорож
до Росії та України.
1903 р. – подорож до
Данії.
1902 – 1911 р.р – Рільке
живе у Франції.
«Париж став основою моєї
волі до зображуваного,» –пише поет. Зближується зі скульптором Роденом,
мистецтво якого дуже цікавило Рільке і вплинуло на його творчу манеру і про
якого поет навіть написав книгу.
У січні 1918 року
розпочав роботу над головним твором свого життя «Дуїнянські елегії».
Рільке майже безвиїзно
живе у замку Мюзо – віддаленому від суєти світу будинку у Швейцарії, який йому
купили друзі. Саме тут були завершені «Дуїнянські елегії» та «Сонети до Орфея». У цей час Рільке
розвиває жанр елегії та сонета. Поет йде до високої майстерності.
1926 р. зав’язалось
листування Райнера Рільке, Бориса Пастернака та Марії Цвєтаєвої. Сам поет
назвав стосунки з російськими поетами «блуканням трьох душ, трьох збірок на небосхилі
Всесвіту». Для Цвєтаєвої Рільке - уособлення поезії, втілення вічного Орфея.
Для Пастернака Рільке - джерело
натхнення, рятівний промінь уночі.
26 грудня 1926 року
Р.М.Рільке помирає від лейкемії в санаторії Валь-Монт.