Тема: Райнер Марія Рільке (1875 - 1926)

«Орфей. Еврідіка. Гермес» як модерністський поетичний міф початку ХХ століття.

Мета: систематизувати і поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Р.М.Рільке; працювати над розвитком навичок читання та аналізу поетичного твору; виховувати естетичний смак, інтерес до поетичних творів.

Обладнання: портрет Р.М.Рільке, малюнки учнів, ілюстрації церков України.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Епіграф до уроку: За його художнім часом звіряли годинники інші поети.

Б. Пастернак

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Учениця читає вірш М.Дудіна «Без вороття».

 Все починається на кручі,

У поєдинку двох начал,

Де сиві хвилі, ніби тучі,

Летять на кам’яний причал.

Знов давній парус рветься з місця,

Щоб не спинятися ніде.

І невідомість, як невіста,

Усміхнено обручку жде.

І вже од вогнища домівки

На несходимі рубежі

Зове надією мандрівка,

Мов співом кревної душі.

Світ супокою – мов неволя.

Тож буруном проклався слід –

Знімає руки з весел доля.

І починається політ.

Летим орбітою крутою

За міжпланетне сповиття…

І бранцям подорожі тої

Нема й не буде вороття!

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку.

ІV. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу.

Вчитель: Діти, сьогодні ми з вами будемо подорожувати багато разом з Р.М.Рільке, познайомимося із його життям і творчістю, з його мріями і сподіваннями.

Подивіться на портрет поета.

Микола Бажан у «Варіаціях на тему Рільке» на портрет поета зібрав воду, землю, траву – те, що було дорогим для нього. Обличчя поета – одухотворений образ землі. І в цьому поєднанні – запорука безсмертя поета і знайдений голос без’язикої природи.

Очі – як вода беззвучна в ополонці.

Губи – репані, немов кора землі.

Лоб – як пагорб, вицвілий на сонці.

Чуб – як сивина на ковилі.

«Хто ж ти все-таки, Райнер?» - запитувала М.Цвєтаєва у листі 1926 року. І відповіла: «Не німець, хоча – ціла Німеччина! Не чех, хоча народився у Чехії… не австрієць, тому що Австрія була, а ти – будеш! Ну хіба ж не чудово? У тебе – нема батьківщини!»

-         Хто ж він такий австрійський поет Рільке?

Де ж його батьківщина? То ж в подорож…

Виступи учнів – літераторів про життєвий і творчий шлях Рільке.

-         Життєвий шлях Р.М.Рільке.

-         Особливості художнього світу поета.

-         Повідомлення про вплив на Рільке Лу Андреас – Саломе.

-         Перебування Рільке на Україні та в Росії.

-         Повідомлення про вчення орфіків на тему Орфея у Овдія та Вергілія.

Райнер Марія Рільке (повне ім’я, дане при хрещенні, – Рене Карл Вільгельм Йозеф Марія Рільке) народився 4 грудня 1875 року у Празі у родині дрібного службовця.

Батько поета – Йозеф Рільке – розпочинав з військової кар’єри, але був змушений піти у відставку так і не дослужившись навіть до офіцерського чину. Після цієї невдачі йому залишалося вдовольнитися посадою скромного службовця на залізниці.

Мати – Софі Єнц – походила із заможної буржуазної родини. Коли Райнеру було 9 років мати покинула батька – невдаху. Психологічна драма підірвала слабке здоров’я хлопчика, що ріс тихим і непримітним, надзвичайно скромним і сором’язливим. Взаємини батька, матері і сина стали предметом змалювання в ранніх новелах. У листах він досить різко і навіть грубо відгукувався про матір, а в новелах образ жінки – матері, навпаки, ідеалізував.

Батько мріяв, що син стане військовим, тому відіслав його до військової школи. П’ять років перебування у кадетському корпусі Рільке згодом називатиме найстрашнішим періодом свого життя. Йому було майже 50 років, коли в одному з листів він напише: «Ізоляція учнів у тих суворих виправних будинках (навчальні військові–заклади) була такою повною, що я не знав ні книжок, корисних і відповідальних моєму вікові, ані крихти реального життя …повернення додому…призвело лише до розгубленості і прикрощів. »

У 1895 році Рільке – студент філологічного факультету Празького університету, слухає лекції з філології та мистецтвознавства у Мюнхені й Берліні. Поетичний талант проявився досить рано. У 19 років виходить перша збірка поета «Життя й пісні», «Подорожник», «Жертви ларам», «Вінчаний піснями», «Свят – вечір».

Заведено поділяти життєвий і творчий шлях Рільке на 3 періоди:

І період – празький (1894 – 1905 р.р.)

ІІ період – паризький, роки подорожей (1905 – 1913 р.р.)

ІІІ період – «поет високої самотності» (1919 – 1926 р.р.).

Усе життя Рільке мандрував світом. «Спочатку він з жадібною цікавістю вдивляється у світ, пізнає Західну Європу, потім вчиться у Родена мистецтву узагальнення, пластичного вираження емоцій, думок, цілих духовних сфер; Вивчає Париж. Нарешті, переживши Першу світову війну, приголомшений, усамітнюється, напружено вдивляється у видиме, щоб узріти, що за ним,» - так пише Олексій Попов про творчий шлях поета.

Можна скласти таку хронологію подорожей Рільке:

1898 р. – подорож до Франції.

1899 р. ,1900 р.– подорож до Росії та України.

1903 р. – подорож до Данії.

1902 – 1911 р.р – Рільке живе у Франції.

«Париж став основою моєї волі до зображуваного,» –пише поет. Зближується зі скульптором Роденом, мистецтво якого дуже цікавило Рільке і вплинуло на його творчу манеру і про якого поет навіть написав книгу.

У січні 1918 року розпочав роботу над головним твором свого життя «Дуїнянські елегії».

Рільке майже безвиїзно живе у замку Мюзо – віддаленому від суєти світу будинку у Швейцарії, який йому купили друзі. Саме тут були завершені «Дуїнянські елегії»  та «Сонети до Орфея». У цей час Рільке розвиває жанр елегії та сонета. Поет йде до високої майстерності.

1926 р. зав’язалось листування Райнера Рільке, Бориса Пастернака та Марії Цвєтаєвої. Сам поет назвав стосунки з російськими поетами «блуканням трьох душ, трьох збірок на небосхилі Всесвіту». Для Цвєтаєвої  Рільке  - уособлення поезії, втілення вічного Орфея. Для Пастернака Рільке  - джерело натхнення, рятівний промінь уночі.

26 грудня 1926 року Р.М.Рільке помирає від лейкемії в санаторії Валь-Монт.